Методи застосування скляного герметика на скляних фасадах

Сучасна архітектура визначається скляними фасадами. Будівлі виглядають електрично та ефірно, ніби паруючи та здіймаючись у небо завдяки сучасним технологіям. Проте краса будівлі ззовні залежить від недооціненого та невідомого героя — вузьких вертикальних смуг герметика, які утримують весь фасад разом і захищають будівлю від атмосферних впливів. Герметизація скляного навісного фасаду — це зовсім не те саме, що й замазування шва в плитці у ванній кімнаті. Це високоризиковане завдання, яке вимагає абсолютної точності. За правильних методів фасад перетвориться на довговічний і привабливий елемент дизайну. Але за поганих методів він стане дорогим елементом дизайну, який потребуватиме постійного ремонту. Міфом є думка, ніби герметизація фасадів полягає просто у вичавлюванні суміші з тюбика в шви. Правильні знання про продукт, поєднані з пристрастю та майстерністю, перетворюють процес герметизації фасадів від посереднього до величного. Кожен, хто бере участь у виборі чи застосуванні цих матеріалів, має чітко розуміти основні принципи герметизації, аби врешті-решт отримати успішне й довговічне встановлення.

Унікальні вимоги середовища скляного фасаду

Фасадні стіни, скляні фасади складаються з алюмінію, скла, силіконового герметика та ущільнювальних прокладок. Перш ніж застосовувати будь-який герметик, важливо зрозуміти екстремальні умови, з якими стикається фасадна стіна. Скляний фасад виступає як динамічна оболонка будівлі. Він постійно рухається, розширюється під дією сонячного тепла, вирівнюється та стискається під час нічної холодності. Він піддається надзвичайно жорсткому, цілорічному ультрафіолетовому випромінюванню, що може призводити до деградації багатьох матеріалів і скла. Він протистоїть вітровому тиску, зливовому дощу, а в деяких регіонах світу — також сольовому туману чи забрудненню. Основна роль скляного герметика тут подвійна: він має створювати гнучке, водонепроникне з'єднання між склом і металом або іншою рамою, а в багатьох структурних скліннях фактично допомагає передавати вітрові навантаження. Як наслідок, обраний продукт має бути високоефективним, спеціально розробленим матеріалом, призначеним саме для структурного або погодного ущільнення фасадів. Він повинен мати винятковий опір УФ-випромінюванню, широкий температурний діапазон експлуатації та здатність витримувати значні розраховані переміщення у швах. Використання герметика загального стандарту, що не має структурних властивостей, — це запорука передчасного виходу з ладу. Умови середовища диктують вибір продукту, а продукт, у свою чергу, диктує конкретний протокол застосування, якого необхідно дотримуватися.

Крок перший, якісна підготовка поверхні: нещільна якісна підготовка поверхні

Невдачі герметика найчастіше виникають через втрату адгезії, а ця втрата обумовлена слабким зчепленням. Недостатня підготовка поверхні є первинною причиною та незворотним етапом. Необхідно, щоб обидві поверхні стиків, включаючи край скла та прилеглу раму (або основу), були чистими, сухими і позбавлені будь-яких забруднень. Правильне зчеплення порушиться через пил, олію, жир, залишки старого герметика та цементне молочко. Двоетапний процес очищення працює таким чином: механічне очищення призначене для видалення будь-яких розпушених частинок або інших залишків матеріалу, а потім виконується очищення розчинником для видалення невидимих олій та плівок. Важливо суворо дотримуватися інструкцій виробника герметика при використанні хімічних та інших методів очищення. Стик також має бути належним чином спроектованим. Сумісний компенсатор особливо важливий для глибших стиків. Це пенопластовий стрижень закритої коміркової структури, який безпосередньо контролює глибину шару герметика, а також забезпечує правильну форму зчеплення з рухомою частиною, запобігаючи при цьому трьохсторонньому зчепленню. З усього обсягу робіт найбільш важливим є те, щоб герметичність зберігалася, тому необхідно витратити час на ретельну підготовку поверхонь.

Точність застосування та інструментів

Після підготовки з'єднання ми приступаємо до фактичного нанесення та використання правильного інструменту. Для стабільного керування потоком герметика необхідний надійний, плавно діючий пістолет для герметика. Кінець насадки слід обрізати під кутом 45 градусів із отвором, який відповідає ширині шва, щоб герметик міг бути закачаний на всю глибину з'єднання. Стрічку герметика слід наносити рівномірно, у контрольованому темпі під постійним кутом до поверхні на всій довжині, щоб утворилася гладка, однорідна смуга без прогалин чи повітряних бульбашок. Ідеальний професійний і функціональний результат досягається на етапі формування шва. Формування виконується одразу після нанесення смуги герметика. Смугу слід формувати за допомогою силіконового профілювального інструмента або ложки для загладжування, використовуючи при цьому слабкий милний розчин, щоб запобігти прилипанню інструмента. Герметик міцно пригладжують усередину з'єднання. Цей метод забезпечить щільне зчеплення герметика зі швом, оскільки будуть усунені повітряні кармані та утвориться гладка, рівномірна поверхня, що зробить герметик більш ефективним у разі механічних навантажень або несприятливих погодних умов. Якісно сформована смуга — це не лише естетика. Також покращуються функціональні властивості герметика та його загальний термін служби.

Твердіння, захист та забезпечення якості

Обробка кінцевого валика не означає, що робота монтажника завершена. Тепер герметик повинен пройти критичну фазу вулканізації. Вулканізація — це незворотний хімічний процес, який відбувається, коли матеріал затвердіває від густої пастоподібної консистенції до м'якого еластичного гумового стану. Для вулканізації потрібні час і вологість повітря. Повне затвердіння може тривати від одного дня до декількох днів залежно від формули, глибини шва та вологості й температури навколишнього повітря. На свіжий герметик не повинні потрапляти дощ, пил чи будь-які фізичні впливи. Слід утримувати зону біля ущільнених швів вільною від руху. Після нанесення обов’язково слід перевіряти стан герметика протягом періоду вулканізації. Контроль якості передбачає перевірку того, що герметик має рівну, однорідну структуру, повністю прилягає до поверхні, а також відсутні пори чи пропущені ділянки. У разі критичних застосувань можна перевірити адгезію окремих ділянок або менших зон. Для довготривалого технічного обслуговування рекомендованою найкращою практикою є документування процесу нанесення. Вулканізація та контроль якості — це останній етап заходів, які забезпечують правильне нанесення герметика. Після цього можна очікувати, що система працюватиме так, як передбачено проектним рішенням.

Нарешті, нанесення герметика на скляний фасад — це складний процес, який вимагає знань у галузі матеріалознавства та практичних навичок. Процес починається з вибору герметика, призначеного для структурного та погодного захисту. Потім виконується підготовка поверхні. Далі йде етап нанесення матеріалу та формування шва, що вимагає міцної руки. Після цього матеріал залишають для вулканізації, і проводять детальний огляд усіх етапів. Кожен із цих кроків залежить від результату попереднього. Неточність на одному із етапів може зруйнувати всю систему. Дотримуючись цих матеріальних взаємозв'язків, фахівці можуть найкращим чином забезпечити надійну структурну роботу системи захисту фасаду, зберігаючи внутрішній і зовнішній вигляд будівлі протягом усього терміну експлуатації.